Лукашенко прижали! Пішов проти Путіна – прямий удар в спину Кремлю. Гнати окупантів!

Якщо подивитися, як Росія штовхала Лукашенка на українське поле, наприклад, запитаннями про Крим та іншими заявами, стає зрозумілим, що для Москви вкрай важливо створити конфлікт між Білоруссю та Україною. Про це в ексклюзивному блозі сайту 24 каналу розповів Ігор Тишкевич.

АКЕЛЛА ПРОМАХНУВСЯ
З початком війни російське керівництво не дуже запитувало у білоруської сторони – чи можна запускати з її території ракети.

Коли маємо справу з автократією, диктатурою, її очільник не може сказати, що не знає, що відбувається. Тому що це, як в зграї хижаків, – Акелла не може промахнутися. Якщо вождь проявляє слабкість, то він вже не вождь.

І саме тому, навіть після пуску ракет, Лукашенко продовжував говорити, що українці збираються нападати і так далі. В першу чергу – це спроба якось пояснити ситуацію власному оточенню. Чому він нічого не робив? Бо не міг сказати: “Хлопці, мене не питали”.

“ПЛАН” ПУТІНА
Путін побачив, що має можливість використати білоруську територію, і подумав собі:

“А, може, спробувати використати ще й білоруську армію?”.

Він ухвалює рішення на ходу, а не мислить стратегічно. У нього немає плану, згідно з яким, війська Лукашенка мають захопити певні українські області в межах своєї досяжності.

Мінськ може виставити не так багато військ. Та й бажання воювати проти українців у білоруських військових немає. Але навіть сам факт перетину кордону армією, вояки в якій почнуть одразу здаватися, все одно відволіче увагу певної частини українських військ. Тому для Кремля це так важливо.

БАЦЬКІН БЛЕФ
Станом на сьогодні Лукашенкові невигідно воювати проти України. Його агресивна риторика пов’язана особистими сподіваннями на те, що Україна швидко капітулює і надалі тут буде проросійський уряд.

Це б дозволило Лукашенку грати на розбіжностях позицій Києва та Москви. Петляти, скажімо так. Проте, Україна тримається. Тому, відповідно, державні ЗМІ у Білорусі дещо пом’якшили риторику щодо України.

Сьогодні на зміну “Зеленського-клоуна” та “наполеончика” у тамтешніх журналістів з’явилися цілком нормальні формулювання на кшталт Зеленський – президент. Українська армія – вже не зграя націоналістів, а військо.

Для Лукашенка на першому місці завжди була влада. Тому він робитиме все, щоб її зберегти.

Сьогодні про протести у Білорусі не йдеться. Справа скоріше в легітимності та підтримці. Нині господар президентського крісла у Мінську не користується підтримкою більшості аж ніяк. Просто частина білорусів вважає його найменшим злом. Тобто для них він є безальтернативним.

Однак, річ у тім, що рішення взяти безпосередню участь у війні проти України позбавить білоруського самодержця підтримки власного ядра. Ідея війни має дуже низьку підтримку – на рівні статистичної похибки.

ЗМІНИ НЕЗВОРОТНІ
Але на Білорусь чекають політичні зміни в будь-якому разі. Без відскоку в бік економічної лібералізації, хоча би, Лукашенко не зможе безпечно обнулитися, навіть не беручи до уваги війну з Україною на наступний термін.

Ще 2020-го року, в день виборів, я говорив, що це його останній електоральний термін. Це означає, що на наступних виборах він може намалювати собі перемогу. Але не факт, що в такому разі він доживе до кінця своєї наступної каденції.

Нема жодних гарантій збереження влади Лукашенком в час наступного його терміну. Це вже не питання москалів, а швидше – своїх.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.